
З нагоди Міжнародного дня рідної мови, який щороку 21 лютого відзначає ЮНЕСКО, ми вирішили взяти інтерв’ю у директорки школи Тіфен Анрі.
Що для вас означає рідна мова, коли ви далеко від дому?
— Навіть далеко від рідного дому рідна мова залишається притулком і мостом до наших коренів. Це скарб, який слід цінувати та оберігати.
— Як встояти перед спокусою перейти на спільну для всіх мову?
— Коли живеш в іншій країні, мова більшості поступово починає домінувати всюди: у школі, на вулиці, в кіно, у ресторані, в театрі, на радіо, серед друзів… Вона стає мовою зручності, тією, що дозволяє всім одразу розуміти одне одного.
— Яким був ваш вибір?
— Я могла б здатися, але зробила чіткий вибір: французька стане для моїх дітей мовою серця, мовою зв’язку.
— Які правила Ви встановили для себе, щоби Ваші діти вивчили французьку?
— Я встановила для себе кілька простих щоденних правил:
Намагатися завжди говорити з ними французькою.
Заохочувати читання французькою.
Співати французькою, особливо в перші роки.
Вчитися висловлювати свої емоції французькою.
— Чи вимагали ви досконалості?
— Я не виправляла кожну помилку.
Я не вимагала досконалості.
Я надавала перевагу послідовності.
— Коли ви побачили результат?
— Поступово французька перестала бути лише «мовою мами».
Вона стала також мовою моїх дітей — і не лише вдома.
— Що ще було важливим у цьому процесі?
— Також було важливо підтримувати регулярний зв’язок із моєю франкомовною родиною, цінувати тримовність моїх дітей як багатство, а також зберігати, любити й популяризувати французькі традиції, наближаючи їх до українських традицій.
— Що означає передати рідну мову за кордоном?
— Передати свою рідну мову за кордоном — це не лише мовне питання; це питання ідентичності, цінностей, спадкоємності, любові та поваги.
Це означає не втратити частину себе.
— І сьогодні французька залишається мовою вашої родини?
— Мої діти й сьогодні продовжують говорити й писати мені французькою, навіть якщо тепер у нас є й інші спільні мови — українська.




